Критерії навчальних досягнень учнів з фізики

Навчання з фізики  та  астрономії  у  кінцевому  результаті  повинно  дати  не  просто сумму  знань, а  сформувати  достатній  рівень  компетентності (компетенції)  учня  до  життя  і  творчої  діяльності  в  умовах  сучасного  суспільства, у  світі  техніки  і  високих  технологій. У  складові  компетентності   входять  також  усвідомлення  того, що  фізика  була  і  є  фундаментом  природничої  науки  і  освіти, природничо-наукового  світогляду, філософії  природознавства  та  науково-технічного  прогресу. Поряд  з  цим  специфічною  особливістю  фізики, як  навчального  предмета, є  його  спрямованість  на  використання  знань, вмінь  та  навичок  у  сучасному  житті.

Складовими  навчальних  досягнень  учнів  з  курсу  фізики  є  володіння  і  відтворення  навчальної  інформації, знаходити  нову, аналізувати  її  та  застосовувати  у  стандартних  і  нестандартних  ситуаціях  в  межах  програмних  вимог  до  результатів  навчання. Тому  оцінюванню  підлягає:

• рівень володіння  теоретичними  знаннями, які  можна  виявити  під  час  усного  чи  письмового   опитування, тестування:
• рівень  умінь  використовувати  теоретичні  знання  під  час  розв¢язування  задач  різного  типу (розрахункових, якісних  задач);
• рівень  володіння  практичними  уміннями  та  навичками, які  можна  виявити  під  час  виконання  лабораторних  робіт  та  фізичного  практикуму;
• зміст  і  якість  творчих  робіт  учнів (рефератів, творчих експериментальних робіт, спостережень, виготовлення  приладів, комп¢ютерне  моделювання  фізичних  процесів тощо).

1. Об¢єкти  контролю  і  оцінювання

Об¢єктами  оцінювання  є  знання  та  уміння  учнів. При  оцінюванні знань  учнів  враховуються:

1. 1. знання  про:
      1. фізичні  явища: ознаки, явища, за  якими  воно  відбувається, зв¢язок  даного  явища  з  іншими, пояснення  явища  на  основі  наукової  теорії, приклади  врахування  та  використання;
      2. фізичні  досліди: мета  досліду, його  схема, умови, за  наявності  яких  здійснюється  дослідження, хід  і  результати  досліду;
      3. фізичні  поняття (у т.ч. фізичні  величини): явища  або  властивості, які  характеризуються  даним  поняттям (величиною), формули, що  з¢єднують  дану  величину  з  іншими, одиниці  фізичної  величини, способи  її  вимірювання;
      4. закони: формулювання  та  математичний  вираз  закону; досліди, що  підтверджують  його  справедливість, приклади  врахування  та  застосування  його  на  практиці, практичні  застосування, умови  застосування (для  учнів  старшої  школи);
      5. фізичні  теорії: дослідне  обгрунтування  теорії, основні  положення, закони  і  принципи  даної  теорії, основні  наслідки; практичні  застосування, межі  застосування  даної  теорії (для  старших  класів);
      6. приклади, механізми і машини: призначення, принцип  дії  та  схема  будови; застосування та  правила  користування  приладами.

2. Критерії  оцінювання

1. 1. Рівня  володіння  теоретичними  знаннями.

 Зміст  контролю  повинен  відповідати  змісту  навчання  у  даному  типі (профілі)  навчального  закладу. Засоби  контролю  повинні  бути  адекватними (відповідними)  загальній  спрямованості  навчання  фізики  в  даній  школі  в  умовах  диференціації  змісту (рівень  загальнокультурної  орієнтації, рівень  прикладний, рівень  творчий (підвищений). При  оцінюванні  з  теорії  враховуються:

• обсяг  відтвореної  інформації  та  її  співвідношення  з  обсягом  поведеної  інформації (її  повнота);
• обсяг  додаткової  інформації, здобутої  учнем, та  її  доцільність;
• частота  використання  допомоги  учителя;
• кількість  похибок, помилок  і  недоліків  у  відповіді.

При  оцінюванні  навчальних  досягнень  учнів  потрібно  користуватися  таблицею, що  встановлює  рівні  компетенції  навчальних  досягнень  учнів.

Початковий  рівень: відповідь  учня  при  відтворенні  навчального  матеріалу  елементарна, фрагментарна, зумовлена  нечіткими  уявленнями  про  предмети  і  явища, рівень  самостійності  низький.

Середній  рівень: знання неповні, поверхові, учень  відтворює  основний  навчальний  матеріал, але  недостатньо  осмислено, не  вміє  аналізувати, робити  висновки, здатний  розв¢язувати  завдання  за  зразком.

Достатній  рівень: характеризується  знаннями  істотних  ознак, понять, явищ, закономірностей, зв¢язків  між  ними. Учень  самостійно  застосовує  знання  в  стандартних  ситуаціях, вміє  аналізувати, робити  висновки, виправляти  допущені  помилки. Відповідь  повна, логічна, обгрунтована, але  розуміння  пов¢язане  з  одиничними  образами, не  узагальнене.

Високий  рівень: характеризується  глибокими, міцними, узагальненими  знаннями  про  предмети, явища, поняття, їх  суттєві  ознаки  та  зв¢язок  останніх  з  іншими  поняттями. Учень  здатний  використовувати  знання  як  у  стандартних, так  і  у  нестандартних  ситуаціях, його  навчальна  діяльність  має  дослідницький  характер.

Таблиця 1.

1. 2. Рівня вмянь використовувати теоретичні знання для розв¢язування задач.

Визначальним показником для оцінювання уміння розв¢язувати задачі є їх складність. Складність можна визначити кількістю логічних дій та операцій, кожній з яких залежно від їх складносту, кількості та значимості присвоюється певна кількість балів або їх частка. Чим більше правильних  логічних  дій  здійснює  учень, тим  вищим  балом  оцінюється  його  досягнення. Такими  діями  можна  вважати:

• Здатність  усвідомити  умову  задачі;
• Записати її  у  скороченому  вигляді;
• Зробити  схему  або малюнок (за потребою);
• Виявити, яких даних не вистачає в  умові  задачі  та  знайти  їх  у  таблицях  чи  довідниках;
• Виразити  всі  необхідні  для  розв¢язку  величини  в  одиницях  “СІ”;
• Скласти (в  простих  випадках – обрати)  формулу  для  знаходження  шуканої  величини, перевірити  її справедливість  за  найменуванням  величин;
• Виконати  математичні  дії  і  операції;
• Оцінити  одержаний  результат  та  його  реальність.

При  оцінюванні  за  12-бальною  шкалою  розв¢язків  задач  слід  користуватися  критеріями, що  наведені  у  таблиці 1  та  характеристиками  рівнів, що  подані  нижче:

1. 3. рівня  володіння  практичними  вміннями  та  навичками.

Оцінювання  рівня  володіння  учнями  практичними  уміннями  та  навичками  здійснюється  на  уроках  виконання  фронтальних  лабораторних  робіт  та  фізичних  практикумів.

Частину  фронтальних  лабораторних  (експериментальних)  робіт  вчитель  може  використовувати  для  створення  проблемних  ситуацій, мотивації  діяльності  учнів  під  час  вивчення  нового  матеріалу  або  їх  тренування  у  вимірюваннях, складаннях  схем тощо. У  таких  випадках  роботи, як  правило, не  оцінюються. У  класному  журналі  робиться  запис  теми  лабораторної  роботи  і  ставиться  позначка: “тренування”.

Інша  частина  лабораторних робіт  може  виконуватися  після  вивчення  відповідного  навчального  матеріалу  на  етапі  закріплення  та  узагальнення  знань  і  вмінь  або  під  час  тематичних  заліків. Такі  роботи  оцінюються  згідно  з  критеріями, наведаними  у  таблиці 1, та  характеристиками  рівнів  оволодіння  уміннями  та  навичками, поданими  нижче.

Лабораторні  роботи  фізичного  практикуму  є  підсумковими  роботами  по  одній  чи  декількох  темах. Тобто  всі  роботи  практикуму  мають  бути  оцінені. Ці  оцінки  вважаються  поточними. По  результатах  всіх  робіт  практикуму  виставляється  підсумклва  оцінка. Якщо  практикум  поділяється  на  дві  частини, тобто  частина  робіт  виконується  у  І  півріччі, частина – у  ІІ  півріччі, у  журнал  виставляються  дві  оцінки.

Рівні  складності  лабораторних  робіт  можуть  задаватися  через:

• Зміст  та  кількість  додаткових  завдань  і  запитань  відповідно  до  теми  роботи;
• Різний  рівень  самостійності  виконання  робіт (при  постійній  допомозі  вчителя, виконання  за  зразком, докладною  або  скороченою  інструкцією, без  інструкцій);
• Організацією  нестандартних  ситуацій (формулювання  учнем  мети  роботи, складання  ним  плану  роботи, обгрунтування  його, визначення  приладів  та  матеріалів, самостійне  виконання  роботи  та  оцінка  її  результатів).

При  оцінювання  практичних  знань  та  вмінь  учнів  потрібно  користуватися  таблицею 1  та  характеристиками  рівнів  оволодіння  цими  уміннями, які  подані  нижче.

1. 4. рівня творчих завдань

За  умов  здійснення  особистісно орієнтованого  навчання  важливими  і  бажаними  є  так  звані  творчі  роботи  учнів. До  них  відносяться  реферати, експериментальні  роботи, виготовлення  комп¢ютерних  програм  з  моделювання  фізичних  процесів, успішна  участь  в  олімпіадах, турнірах тощо. Ця  позашкільна  діяльність  учня  має  оцінюватися  і  враховуватися  при  виставленні  оцінок  за  тему  або  півріччя.

Початковими  творчими  роботами  вважаються: оглядовий  реферат, перемога  на  олімпіаді  шкільного  рівня (І етап). В  цих  випадках  оцінка  не  може  перевищувати  9  балів.

Інші  творчі  роботи, що  доведені  до  логічного  завершення, можуть  оцінюватися  у  10, 11, 12  балів.

Складність  кожної  творчої  роботи  учня  визначається  вчителем. Він  приймає  рішення  про  необхідність  їх  виставлення  у  класний  журнал.