Виступ на педагогічній раді - конференції:
«Основні напрямки роботи закладу по реалізації обласного науково-методичного проекту «Педагогічні стратегії розвитку самоефективної особистості в освітньому просторі Нової української школи»
вчителя фізики Чабаненко Людмили Віталіївни.
Тема виступу: «Педагогічна самоефективність: шлях до успішного
викладання предмету».
У психології поняття самоефективності розглядалася через призму таких особистністих якостей як самоконтроль та самовизначення, компетентність та здібності. Самоефективність потребує від людини розвинутих внутрішніх вольових якостей як самодисципліна та самоорганізованность, саморегуляції, самопідтримки, самоконтролю. Велику роль при цьому відіграє зрілість самої особистості: здатність здійснювати свідомий вибір, віра в правильність власних дій, вміння усвідомлювати свої здібності, вміння вибудовувати поведінку, відповідну специфічним завданням та ситуації - все це якості зрілої особистості, якості, які необхідні педагогу під час його професійної діяльності.
Педагогічна самоефективність – це інтегратине утворення виражається у впевненості вчителя у власній професійній компетентності, здатності продуктивно здійснювати педагогічну діяльність, обираючи такі засоби педагогічного впливу, які забезпечують успішне досягнення поставлених цілей навчально-виховного процесу. Педагогічна самоефективність є особистісною характеристикою, а не характеристикою діяльності. Те, яа педагог оцінює власну навчальну ефективність, визначає його подальшу педагогічну діяльність: готовність до інновацій, підвищення педагогічної майстерності, проектування індивідуальної професійної освітньої траєкторії. Проблема педагогічної самоефективності тісно пов’язана із пошуком інноваційних методів і підходів у навчально – виховному процесі, які б забезпечували виховання самоефективного учня. Навчальна самоефективність пов’язана з розвитком навчальних компетентностей, що сприяють самонавчанню і формуванню потреби вчитись впродовж життя, бути кращим, успішним, більш досконалим в різних аспектах життєдіяльності. Вона є підґрунтям мотивації досягнення і передумовою професійної майстерності.
Головне джерело зростання самоефективності учнів в навчальній діяльності – пережитий досвід успіху. Зробити все можливе й досягнути бажаного – значить відчути себе більш упевненим. Переконання у власних силах зароджуються та закріплюються в учнів в процесі активної пізнавальної діяльності, яка спрямована на розв’язання завдань, поставлених на уроці вчителем.
Такі інноваційні методи навчання як проектні технології навчання, експериментальні і дослідницькі завдання, активні та інтерактивні технології навчання, де учень може показати власні знання і можливості, формують в учня впевненість у власних силах, а отже і сприяють вихованню самоефективної особистості. Звернемо увагу на сучасні освітні платформи, наприклад «На Урок», або «Всеосвіта», освітні сайти де розміщені тестування, олімпіади, конкурси, в яких учень може самостійно взяти участь, перевірити свої знання, вибудувати власну освітню траєкторію, самонавчатись. Але вчитель все одно є координатором та консультантом навчальної діяльності учня. Особливо в умовах дистанційного та змішаного навчання.
Педагогічні стратегії розвитку самоефективної особистості в освітньому просторі Нової української школи пропонують нові ролі педагога і учня у виконанні сучасних завдань в освіті.
Нові ролі вчителя:
Розробник навчальної траєкторії:
Педагог повинен уміти визначати очікувані навчальні результати: створює завдання, які приведуть до досягнення позитивних результатів навчання, створює способи перевірки та оцінювання, визначає необхідні ресурси та час для виконання завдань.
Фасилітатор:
Роль фасилітатора - допомогти учням досягнути очікуваних результатів навчання. Тому педагог- фасилітатор ставить запитання, сприяє, щоб звучали різні думки, точки зору у групі. Фасилітатор пропонує процес, який допомагає учасникам засвоїти знання.
Тренер: Допомагає іншим в оволодінні новими навичками, знаннями.
Наставник: Допомагає учням переносити здобуті знання на практику. Заохочує рефлективну практику.
Менеджер: Планує, оцінює, вносить зміни до навчального процесу для досягнення учнями очікуваних навчальних результатів. Забезпечує необхідними ресурсами.
Консультант: Ділиться знаннями, навичками, розвиває спроможності учнів, робить внесок в успіх кожного.
Дослідник: Роль учителя як дослідника вимагає від учнів нового розуміння процесу навчання, зміщуючи акцент від «зовнішнього до внутрішнього джерела» отримання знань.
Агент змін: Заохочує та проводить постійний аналіз і рефлексію. Ініціює різноманітні альтернативи існуючій практиці. Сприяє процесу позитивних змін і розвитку учнів класу.
Розвиток самоефективності учня на уроці може відбуватися такими шляхами:
- Здатність вибудувати власну навчальну поведінку.
Джерелом ефективності є минулий досвід успіхів і невдач у спробі досягти бажаних результатів. Успішний особистий досвід породжує високі очікування, бажання діяти, і, як наслідок, позитивний результат. Тільки власною діяльністю можна досягти бажаного – виховна мета навчання.
- Опосередкований досвід учня.
Спостереження за однокласниками, які успішно справилися із завданням, може дати надію і на власну самоефективність в разі виконання тих самих дій. Відбувається взаємонавчання, що є методом навчальної діяльності учнів на уроці.
- Вербальне переконання.
Ефективність в навчальній діяльності учня може бути досягнена через переконання його в тому, що він має все необхідне для досягнення мети, допомогти в отриманні навчальної інформації, надати учню індивідуальну консультацію або допомогу.
- Позитивний емоційний стан учнів на уроці.
Учні з більшою ймовірністю досягають успіху, якщо вони не напружені та емоційно стабільні. На уроці створена «ситуація Успіху», яка забезпечує позитивну роботу учнів на уроці.
Формування професійних компетенцій вчителя, яке виражається у використанні ним інноваційних методів навчання, що забезпечують особистий розвиток кожного учня, розвиток самоефективної особистості учня, є важливим елементом професійної самоефективності педагога.
| 
