Мотивація учнів до навчання.
Мотивація - система спонукань які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість до дії.
Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань.
У психології поняття "мотив" означає конкретне спонукання, причину, що вимагає дії, вчинків, тому мотиви навчання визначають як ставлення учня до предмета діяльності, спрямованість на цю діяльність.
Мотивація навчальної діяльності тісно пов'язана з стимулюванням до навчання, тобто процесом спонукання до навчальних дії.
Залежно від ставлення до навчальної діяльності, її змісту мотиви навчання поділяють на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні мотиви пов'язані зі змістом навчальної діяльності та її процесом (пізнавальний інтерес, потреба в інтелектуальній активності, прагнення досягти кращого результату, зацікавленість у знаннях, допитливість, прагнення підвищити свій культурний та професійний рівень, потреба в активній та новій інформації, тобто наявність пізнавального інтересу тощо).
Зовнішні мотиви характеризують взаємодію особистості із зовнішнім середовищем (вимоги, натяки, вказівки, покарання, погроза, вимога, матеріальне заохочення чи винагорода тиск групи, очікування можливих (не)гараздів тощо).
Відповідно до цієї класифікації мотивів методи стимулювання навчальної діяльності умовно поділяють на підгрупи:
методи формування пізнавального інтересу
(Інтерес як важливий компонент внутрішньої мотивації характеризується трьома основними ознаками: позитивною емоцією стосовно діяльності; наявністю пізнавального компонента цієї емоції; наявністю безпосереднього мотиву, який є продуктом самої діяльності (Г. Щукіна). З огляду на це у навчанні важливо забезпечити виникнення глибоких позитивних переживань стосовно пізнавальної діяльності, її змісту, форм і методів здійснення. Процеси мислення, пам'яті, уваги стають ефективнішими, якщо їх супроводжує душевне хвилювання (радість, гнів, здивування тощо). Цікаво робити те, що вимагає напруження, але труднощі мають бути посильними)
методи формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні
До них належать: переконання, позитивний приклад, практичне привчання до виконання вимог, створення сприятливих умов для спілкування, заохочення і пошуку, оперативний контроль за виконанням вимог, осуд, подяка, нагорода та ін. Методи і прийоми стимулювання обов'язку і відповідальності взаємодіють з методами виховання, що пов'язує процеси навчання і виховання.
Виділяють п'ять рівнів навчальної мотивації:
1.Високий рівень шкільної мотивації, навчальної активності (у таких дітей є пізнавальний мотив, прагнення найбільш успішно виконувати всі пред'явлені шкільні вимоги). Учні чітко дотримуються всіх інструкцій вчителя, сумлінні та відповідальні, сильно переживають, якщо отримують незадовільні оцінки.
2.Добра шкільна мотивація. (Учні успішно справляються з навчальною діяльністю.) Подібний рівень мотивації є середньою нормою.
3.Позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей позанавчальної діяльністю. Такі діти досить благополучно відчувають себе в школі, щоб спілкуватися з друзями, з вчителями. Їм подобатися відчувати себе учнями, мати гарний портфель, ручки, пенал, зошити. Пізнавальні мотиви у таких дітей сформовані в меншій мірі, і навчальний процес їх мало приваблює.
4.Низька шкільна мотивація. Ці діти відвідують школу неохоче, вважають за краще пропускати заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, іграми. Зазнають серйозних труднощів у навчальній діяльності. Знаходяться в серйозної адаптації до школи.
5.Негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація. Такі діти відчувають серйозні труднощі у навчання: вони не справляються з навчальною діяльністю, мають проблеми у спілкуванні з однокласниками, у взаєминах з учителем. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування в ній для них нестерпно. В інших випадках учні можуть проявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, слідувати тим чи іншим нормам і правилам. Часто у подібних школярів відзначаються нервово - психічні порушення.
Фактори, що сприяють формуванню внутрішньої позитивної мотивації навчальної діяльності:
Позитивний емоційний настрій.
Ситуація успіху.
Наявність свободи вибору.
Сформованість загальнонавчальних умінь і навичок.
Диференціація, індивідуалізація опора на психологічні особливості учнів.
Використання різноманітних прийомів і методів, інноваційних технологій.
Організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках.
Формування мотивації на кожному етапі уроку:
Методи і прийоми створення позитивної мотивації учнів на уроці вчителі відзначають такі:
Створення ігрових ситуацій;
Нестандартний початок уроку;
Нестандартний урок;
Застосування цікавих розвивальних завдань;
Використання додаткових позапрограмних матеріалів.
Використання проблемно-пошукових, актуальних, практичних завдань;
Використання інтерактивних, особистісно орієнтованих методів навчання;
Використання індивідуальних, парних, групових форм роботи,
Співпраця вчителя і учнів на уроці ;
| 
